На що треба звернути увагу, складаючи Баланс?

Баланс складають у тисячах грн без десяткового знака.

Форма балансу складається з двох частин: активу та пасиву.

Згідно з п. 7 розділу II НП(С)БО 1, у балансі підприємства, з урахуванням самої його форми, відповідно до загальної балансової формули відображають: Активи = Капітал + Зобов’язання. Ця формула означає, що всі активи підприємства сформовано за рахунок його власного капіталу та зобов’язань. Тому форма балансу складається з двох частин: активу — у ньому відображають відомості про активи підприємства в розрізі їх видів; пасиву — у ньому наводять інформацію про зобов’язання і власний капітал. За усталеною традицією вітчизняної звітності, активні статті балансу розташовані від найменш ліквідних до найбільш ліквідних, а пасивні статті — від довгострокових до короткострокових.

В окремих розділах відображають активи і зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, що утримуються для продажу, та групами вибуття. Баланс складається з трьох розділів активу та чотирьох розділів пасиву.

Нині окремого П(С)БО, яке б регулювало порядок складання балансу та зміст його окремих статей, немає. НП(С)БО 1, по суті, регулює лише загальні положення щодо змісту балансу та визначає його форму. Тож під час складання балансу варто враховувати і Методрекомендації №433. Вони містять короткі вказівки щодо змісту статей балансу, а також посилання на відповідні П(С)БО, що регулюють порядок обліку тих чи інших конкретних видів активів та зобов’язань.

У таблиці ми навели пункти Методрекомендацій №433, які регулюють формування відповідних статей балансу. Докладнішу інформацію щодо окремих статей балансу також наведено у примітках до таблиці (див. наступний розділ цієї статті).

Таблиця

Заповнення рядків балансу

Примітки до таблиці

Показники ряд. 1900 гр. 3 і 4 форми №1 мають відповідати показникам ряд. 1300 гр. 3 і 4 форми №1!

Примітка 1. Відповідно до п. 4 НП(С)БО 1 у балансі можна не наводити статті, за якими немає інформації для розкриття (крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді, а отже є сальдо на початок року). Також можна додавати статті зі збереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінзвітності, наведених у додатку 3 НП(С)БО 1, у разі якщо стаття відповідає таким критеріям:

а) інформація є суттєвою;

б) оцінка статті може бути достовірно визначена.

Ця норма не є імперативною, тож підприємства можуть наводити додаткові статті за бажанням. Деякі з них ми навели у таблиці.

Примітка 2. Рядки 1101, 1102, 1103, 1104 є додатковими та наводяться у балансі за бажанням, у разі відповідності цих статей до ознак суттєвості. Рекомендації щодо визначення суттєвості надано в п. 2.20 Методрекомендацій №635. Так, згідно з цим пунктом суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінзвітності.

У листі Мінфіну від 28.03.2014 р. №31-08420-07/23-639/1/1084 зазначено, що питання суттєвості не визначено нормативно-правовими актами. Підприємство самостійно встановлює істотність окремих господарських операцій і об’єктів обліку з урахуванням особливостей діяльності установи й необхідності виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, які розкриваються в наказі про облікову політику. Тобто, по суті, якщо підприємство має суттєві залишки на рахунках обліку запасів, воно за бажанням може включити до балансу додаткові статті.

Примітка 3. Якщо підприємство наводить додаткові статті щодо запасів, то сума додаткових статей може не дорівнювати статті 1100.

Наприклад, вартість запасів — 20 тис. грн, незавершеного виробництва — 65 тис. грн, а залишки готової продукції і товарів підприємство визнало несуттєвими — 0,9 та 0,8 тис. грн відповідно. Підприємство ухвалює рішення відобразити у балансі інформацію про запаси та незавершене виробництво, а статті про готову продукцію та товари не наводити. Тоді у рядку балансу 1100 буде наведено загальну вартість запасів: 20 + 65 + 0,9 + 0,8 = 86,7 тис. грн, після округлення до тисяч грн — 87 тис. У рядках 1101 та 1102 буде наведено цифри 20 та 65 тис. грн, які в сумі дадуть 85 тис. грн, що не збігається з рядком 1100 балансу. З цього користувачі фінзвітності мають зробити висновок, що різниця 2 тис грн — це інші запаси, які не є суттєвими для цього підприємства.

До активного субрахунку 282 «Товари в торгівлі» є контрактивний пасивний субрахунок 285 «Торгова націнка». Тому з дебетового залишку за субрахунком 282 вираховують кредитовий залишок субрахунку 285 і різницю включають до рядків балансу 1100 та 1104 (за його наявності).

Не випадково до рядка 1100 не включається інформація про брак у виробництві, яка накопичується на рахунку 24. Річ у тім, що брак не визнається активом, тож на рахунку 24 не має залишатися сальдо на кінець звітного періоду. Вартість виробничого браку списують або за рахунок винних осіб, або на витрати підприємства. Докладніше про це ми писали у статті «Брак у виробництві» в ДК №22/2018.

Примітка 4. Сальдо за цими рахунками або субрахунками визначають розгорнуто.

Примітка 5. Відповідно до п. 2.35 Методрекомендацій №433 кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок певних обмежень, вилучають зі складу оборотних активів та відображають як необоротні активи у рядку 1090. Наприклад, довгострокові депозити переносять із рахунків обліку грошових коштів на субрах. 184 (Д-т 184 К-т 311) та відображають у рядку 1090.

Примітка 6. Необоротні активи, що утримуються для продажу (субрахунок бухобліку 286), класифікують у складі оборотних активів тоді, коли є висока ймовірність їх продажу протягом року з дати балансу. За відсутності такої ймовірності підприємство вилучає їх з оборотних активів — це випливає з п. 1, 12 розділу II П(С)БО 27 та пунктів 9, 26 Міжнародного стандарту фінансової звітності 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Примітка 7. Власний капітал — це безстрокові пасиви, тому розділ I пасиву ніколи не буде порожній, — адже підприємство має статутний капітал з моменту його утворення до моменту ліквідації. Якщо решта статей балансу є нульовими, включаючи підсумок балансу (може бути й таке), то у цьому розділі має бути відображено відповідний збиток та, за наявності, суму неоплаченого капіталу.

У статті «Зареєстрований (пайовий) капітал» фіксують суму статутного або пайового капіталу відповідно до зареєстрованих установчих документів. Статутний та пайовий капітал обліковують на одному рахунку синтетичного обліку — 40. У формі балансу є додаткова стаття 1401 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу». Саме у цьому рядку слід наводити інформацію про суму внесків до статутного капіталу згідно з рішеннями учасників, якщо відповідні зміни до статуту в державного реєстратора зареєстровані не були (таке часто трапляється з підприємствами державного та комунального сектору економіки, у статутах яких часто суму капіталу не зафіксовано). Внески до незареєстрованого статутного капіталу обліковують на спеціальному субрахунку синтетичного обліку 404.

Примітка 8. Типовою помилкою є відображення у складі довгострокових зобов’язань заборгованості, яку підприємство не погасило у строк та з моменту встановленого строку погашення якої минув рік. Така заборгованість, як правило, є поточною, але простроченою.